прошамкати
ПРОША́МКАТИ, аю, аєш, док.,що, розм.
Сказати, шамкаючи.
– Візьміть з наших напасників добру ціну, – прошамкав по-старечому сивий кобзар (М. Старицький);
– За зябра, треба було його [сома] за зябра, – прошамкав дід Оверко (О. Донченко);
– Весілля скоро? – Ще молодий, тра підрости... – прошамкав беззубим ротом [солдат] (И. Шевчук).
Словник української мови (СУМ-20)