прошак

ПРОША́К, а́, ч., діал.

Жебрак.

Приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю (Сл. Б. Грінченка);

Попадались й діти-прошаки (Б. Лепкий);

Глумиться [Яким] старому й молодому, пакостить прошакові (С. Ковалів).

Значення в інших словниках

1. прошак — проша́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прошак — див. бідний; жебрак  Словник синонімів Вусика
3. прошак — -а, ч., діал. Жебрак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прошак — ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана..  Словник синонімів української мови
5. прошак — Прошак, -ка м. Попрошайка; нищій. Шух. І. 33. Але сто приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю. Брацл. у.  Словник української мови Грінченка