прошак

ЖЕБРА́К (людина, яка живе з милостині), СТА́РЕЦЬ, ПРОХА́Ч, СТАРЦЮ́ГА зневажл., КАНЮ́КА зневажл., ТОРБА́Р розм., ТОРБЕ́ШНИК розм., ТОРБОТРЯ́С розм. рідше, ТОРБОТРУ́С розм. рідше, ПРОША́К діал., ДІД діал., ЛА́ЗАР заст. Оксана.. взяла окраєць хліба, хотіла нести жебракові (В. Минко); Старці під берестом поснули (Т. Шевченко); Вона виймає з портмоне монетку і подає її прохачеві (Ю. Смолич); — Кобзар — то жебрак, старцюга, за милостину грає (Ф. Бурлака); — То таки треба доброї голови, щоб удати, аби не зробити з усіх нас торбарів! (А. Крушельницький); Голод з новою силою погнав на села торбешників (Ю. Збанацький); (Кміта:) Я мусив пошитись в торботруси й цим заробляв собі гроші на поживок (І. Нечуй-Левицький); Глумиться (Яким) старому й молодому, пакостить прошакові, шпурляє грудьми (С. Ковалів); Захтів у діда випросити хліба (М. Номис); Хто всякі квітки хлопцям пришиває? — Я, Варка Луценкова; хто.. лазарів передражнює? — Я! (Панас Мирний). — Пор. 1. бося́к.

Значення в інших словниках

1. прошак — проша́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. прошак — див. бідний; жебрак  Словник синонімів Вусика
3. прошак — -а, ч., діал. Жебрак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прошак — ПРОША́К, а́, ч., діал. Жебрак. Приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю (Сл. Б. Грінченка); Попадались й діти-прошаки (Б. Лепкий); Глумиться [Яким] старому й молодому, пакостить прошакові (С. Ковалів).  Словник української мови у 20 томах
5. прошак — Прошак, -ка м. Попрошайка; нищій. Шух. І. 33. Але сто приходить до неї прошак, просить подати йому, що ласка її, вона йому і дала цибулю. Брацл. у.  Словник української мови Грінченка