Словник української мови у 20 томах

прошення

ПРОШЕ́ННЯ, я, с., заст.

Письмове прохання, клопотання.

Поїхала вона [Онися Степанівна] в Київ, взяла прошення .. й пішла в Софійське до владики (І. Нечуй-Левицький);

Написав він прошення, послав мене з ним до предводителя. Пішла я, подала (Панас Мирний);

– Сьогодні Рада буде, й граф просить вас негайно про те, щоб Рада вас удостоїла звання академіка гравірування! – гукнув уже біля дверей (Василь Шевчук).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. прошення — проше́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. прошення — Те саме, що прохання  Словник церковно-обрядової термінології
  3. прошення — -я, с., заст. Письмове прохання, клопотання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. прошення — див. прохання  Словник чужослів Павло Штепа
  5. прошення — ЗАЯ́ВА (письмове прохання, оформлене за певним зразком), ПОДА́ННЯ́, ПРОШЕ́ННЯ заст. Він узяв у секретаря клапоть паперу.. і почав читати: До Обухівської сільради.. Павла Кушніренка. Заява (А. Головко); — Про всяк випадок ще можна написати подання (М.  Словник синонімів української мови