прошептати

ПРОШЕПТА́ТИ, епчу́, е́пчеш, док., що і без прям. дод.

Промовити пошепки.

– Ах, перша година, а я такий змучений, ледви [ледве] живий! – прошептав він (І. Франко);

“Мир вам!” – прошептали її вуста (У. Самчук);

– Бог таки існує, – прошептала хрипко (Р. Федорів);

* Образно. Може серце яке лихо Тихо прошептало? (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. прошептати — прошепта́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прошептати — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. прошептати — -епчу, -епчеш, док., перех. Промовити пошепки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прошептати — ШЕПТА́ТИ (говорити, вимовляти щось дуже тихо), НАШІ́ПТУВАТИ, ШЕПОТА́ТИ (ШЕПОТІ́ТИ), ПРИШІ́ПТУВАТИ, ВИШІ́ПТУВАТИ розм., ШАМОТІ́ТИ розм., ШАВКОТІ́ТИ розм., ШЕЛЕСТІ́ТИ розм., ПЕРЕШІ́ПТУВАТИ діал. — Док.  Словник синонімів української мови