прошибати

ПРОШИБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОШИБИ́ТИ, бу́, бе́ш; мин. ч. проши́б, ла, ло; док., кого, що, розм.

1. Робити в чомусь наскрізний отвір, наскрізну рану(перев. гострим предметом, кулею і т. ін).

Козакам не було часу витягати списів. бо з великого розгону проибали татарські тіла (А. Чайковський);

* Образно. Хмарами галки з усіх сторін налітали, стривожені ластівки стрілками чорними повітря прошибали (Б. Лепкий);

Погляд його очей.., як меч прошиб її серце (Б. Лепкий);

// перен. Швидко поширюючись у просторі, проходячи крізь щось,насичувати, сповнювати собою (про запахи, звуки і т. ін.).

Новий потрясаючий окрик прошиб похмуру тишу лісу (О. Кобилянська);

// перен. перев з сл. поглядом, очима Пильно дивитися на кого-, що-небудь, помічаючи, відзначаючи щось (про людину).

То ви вже попрощалися? – спитала дівчина іаж прошибала мене очима з цікавості (О. Кобилянська).

2. перен. Впливати на когось, справляючи певне враження, глибоко зворушуючи; сильно подіяти на когось.

Словами не прошибеш;

// тільки 3 ос. Своєю дією, впливом викликати в кого-небудь певні фізичні відчуття (звичайно про вітер, холод і т. ін.).

Вогкість прошибала всякого, аж до самих костей (Л. Мартович);

// безос.

– Пустіть в хату – чує вона виразно старий захриплий голос, що її майже з переляку від нього морозом прошибло (О. Кобилянська);

// Пролустити кого-, що-небудьчерез неуважність, неповороткість і т. ін.

– Павлушко наш ні в чому не прошибе, – гордовито мовив Никифор. – в Нього й по роботі порядок і дома, і в машині (Григір Тютюнник);

// тільки док. Те саме, що помили́тися (див. помиля́тися).

Щодо твоїх думок про городян, скажу тобі одне: прошиб ти. Проживеш більше на білому світі – сам свою помилку побачиш (Григорій Тютюнник).

3. перен. Охоплювати кого-небудь, оволодівати кимось (про почуття, настрій, фізичний стан).

Га-й, га-й! – прочувається їй в душі остерігаючий голос старої циганки.., прошибає її душу гострим жалем (О. Кобилянська).

Словник української мови (СУМ-20)