прощаннячко

ПРОЩА́ННЯЧКО, а, с.

Пестл. до проща́ння.

[Савка:] Почнеться оте вечірнє стояннячко.., а світовеє прощаннячко, то й зовсім задурить воно [дівча] собі голову (С. Васильченко);

– Щоденне зустрічаннячко і прощаннячко. – Мусить бути щоденним, – ще більше хмурніє Сніженко (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. прощаннячко — проща́ннячко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови