прощений
ПРО́ЩЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до прости́ти 1.
[Міріам:] Він їм простив. Він їм усім простив. А тільки я не прощена зосталась, бо я не можу їм простить за нього (Леся Українка);
// у знач. ім. про́щене, ного, с. Те, щшо комусь простили.
Прощене тобі хай буде Господом милосердним, як моє серце материнське прощає тобі усі гріхи молодості твоєї і всі промахи теперішнього життя... Амінь! (Б. Лепкий);
// про́щено, безос. пред.
Кожен з нас несе гріх за собою... Чого ж одному прощено,.. а мені нема ні забуття, ні спокути? (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)