прощення
ПРОЩЕ́ННЯ, я, с.
1. Дія за знач. прости́ти 1.
Небо розверзлося й ангели злетілись над землею й заспівали “Слава в вишніх Богу”, сповіщаючи їх [пастухів], що на на землі народився Христос, Син Божий, який прийшов у світ для того, щоб принести грішним людям милость [милість], прощення й любов (М. Старицький);
У мене на очі навернулися сльози. Відчуваю – це загальне прощення коло ліжка хворого. Так, певно, прощають тих, хто зібрався в далеку, безповоротну дорогу (Ю. Збанацький).
2. Поблажливість до кого-небудь, скасування кари; амністія, помилування.
[Пані:] В Морошні все село громадою стоїть другий день на колінах, прощення дожидає (С. Васильченко);
Тоді уряд оголосив амністію всім засудженим, а тим, хто перебував під судом або слідством, пообіцяв прощення, якщо вони стануть до лав королівського війська (З. Тулуб);
Все .. мати відчуває до найтонішого пороху, на все відповість рідній дитині ніжністю й своїм безмежним материнським прощенням (О. Гончар);
– Од вини не втечеш .. – Од вини й не треба тікати. Мусиш спокутувати її, заслужити прощення (В. Петльований).
Словник української мови (СУМ-20)