прощення

ПРОЩЕ́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. прости́ти 1.

Небо розверзлося й ангели злетілись над землею й заспівали “Слава в вишніх Богу”, сповіщаючи їх [пастухів], що на на землі народився Христос, Син Божий, який прийшов у світ для того, щоб принести грішним людям милость [милість], прощення й любов (М. Старицький);

У мене на очі навернулися сльози. Відчуваю – це загальне прощення коло ліжка хворого. Так, певно, прощають тих, хто зібрався в далеку, безповоротну дорогу (Ю. Збанацький).

2. Поблажливість до кого-небудь, скасування кари; амністія, помилування.

[Пані:] В Морошні все село громадою стоїть другий день на колінах, прощення дожидає (С. Васильченко);

Тоді уряд оголосив амністію всім засудженим, а тим, хто перебував під судом або слідством, пообіцяв прощення, якщо вони стануть до лав королівського війська (З. Тулуб);

Все .. мати відчуває до найтонішого пороху, на все відповість рідній дитині ніжністю й своїм безмежним материнським прощенням (О. Гончар);

– Од вини не втечеш .. – Од вини й не треба тікати. Мусиш спокутувати її, заслужити прощення (В. Петльований).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прощення — проще́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прощення — Вибачення, пробачення, фр. пардон; (від кого) помилування. Словник синонімів Караванського
  3. прощення — [прошчен':а] -н':а, р. мн. -ен' Орфоепічний словник української мови
  4. прощення — -я, с. 1》 Дія за знач. прощати, простити 1). 2》 Поблажливість до кого-небудь, скасування кари; помилування. Просити прощення — просити пробачити провину; просити поблажливості до кого-небудь; просити помилування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прощення — ВИ́БАЧЕННЯ (вияв поблажливості до когось винного, до чиєїсь провини), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПРОЩЕ́ННЯ. І знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (М. Коцюбинський); Нехай пробачення не буде для тирана! (В. Словник синонімів української мови
  6. прощення — Прощення, -ня с. Прощеніе. Тоді він, попросивши прощення у своєї першої жінки, присяг наново буть чоловіком. Рудч. Ск. II. 98. Словник української мови Грінченка