прощення

ВИ́БАЧЕННЯ (вияв поблажливості до когось винного, до чиєїсь провини), ПРОБА́ЧЕННЯ, ПРОЩЕ́ННЯ. І знов мушу прохати вибачення за пізню одповідь (М. Коцюбинський); Нехай пробачення не буде для тирана! (В. Мисик); Як глянути йому (чоловікові) в страдницькі очі? Як вимолити прощення? (З. Тулуб).

ПОМИ́ЛУВАННЯ (скасування чи пом'якшення кари), ПРОЩЕ́ННЯ, АМНІ́СТІЯ юр., ПОЩА́ДА заст. — Он, кажуть, помилування уже оголосили для тих, хто добровільно вийде з лісів (О. Гончар); Тоді уряд оголосив амністію всім засудженим, а тим, хто перебував під судом або слідством, пообіцяв прощення, якщо вони стануть до лав королівського війська (З. Тулуб); (Балорак:) Для себе тілько І для своєї любки Марусяк Пощаду випросив, а вас усіх Зате віддасть у руки пушкарям (І. Франко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. прощення — проще́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. прощення — Вибачення, пробачення, фр. пардон; (від кого) помилування. Словник синонімів Караванського
  3. прощення — [прошчен':а] -н':а, р. мн. -ен' Орфоепічний словник української мови
  4. прощення — -я, с. 1》 Дія за знач. прощати, простити 1). 2》 Поблажливість до кого-небудь, скасування кари; помилування. Просити прощення — просити пробачити провину; просити поблажливості до кого-небудь; просити помилування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. прощення — ПРОЩЕ́ННЯ, я, с. 1. Дія за знач. прости́ти 1. Небо розверзлося й ангели злетілись над землею й заспівали “Слава в вишніх Богу”, сповіщаючи їх [пастухів], що на на землі народився Христос, Син Божий, який прийшов у світ для того... Словник української мови у 20 томах
  6. прощення — Прощення, -ня с. Прощеніе. Тоді він, попросивши прощення у своєї першої жінки, присяг наново буть чоловіком. Рудч. Ск. II. 98. Словник української мови Грінченка