проіржавіти
ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є.
Док. до іржа́віти, ржаві́ти.
– Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? – Може, проржавіла? – несміло мовив Мендель (І. Франко);
Снаряди і бомби проржавіли, і витягання їх із землі зв'язане з великим риском (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)