проіржавіти
ПРОІРЖА́ВІТИ, іє і ПРОРЖАВІ́ТИ, і́є. Док. до іржа́віти, ржаві́ти.
— Ніяк не розумію, що сталося тій линві. Як могла вона перерватися? — Може, проржавіла? — несміло мовив Мендель (Фр., І, 1955, 109);
Снаряди і бомби проржавіли, і витягання їх із землі зв’язане з великим риском (Ком. Укр., 4, 1960, 10).
Словник української мови (СУМ-11)