проіржавілий

ПРОІРЖА́ВІЛИЙ, ПРОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до проіржа́віти, проржаві́ти.

Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будівників сапери, виймаючи з землі проіржавілі міни, важкі авіабомби та цілі звалища артилерійських снарядів (Гончар, Тронка, 1963, 285);

Спис проржавілий на кухні За рожен вертівсь раз в тиждень, Бо раз в тиждень штуку м’яса Для господаря пекли (Фр., XII, 1953, 109);

Голос був хрипкий, схожий на хлюпання проржавілих ринв (Панч, На калин. мості, 1965, 117).

Значення в інших словниках

1. проіржавілий — проіржа́вілий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. проіржавілий — проржавілий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до проіржавіти, проржавіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проіржавілий — ПРОІРЖА́ВІЛИЙ, ПРОРЖАВІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до проіржа́віти, проржаві́ти. Як по фронтових дорогах, пройшли тут попереду будівників сапери, виймаючи з землі проіржавілі міни, важкі авіабомби та цілі звалища артилерійських снарядів (О.  Словник української мови у 20 томах