проіснувати

ПРОІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час.

М. П. Старицький, залишившись з групою молодих акторів, .. завзято працював і показав себе прекрасним режисером. Але й ця трупа проіснувала тільки два роки (з мемуарної літ.).

2. Пробути живим якийсь час;

// Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь.

Проіснувати на мізерну платню (П. Тичина).

Значення в інших словниках

1. проіснувати — проіснува́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. проіснувати — -ую, -уєш, док. 1》 Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. 2》 Пробути живим якийсь час. || Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. проіснувати — ПРОІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. Заявили [хуторяни] в один голос, щоб їм дозволили організувати степову комуну, яка, проте, довго не проіснувала (Тют., Вир, 1964, 173); М.  Словник української мови в 11 томах