проіснувати
ПРОІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час.
М. П. Старицький, залишившись з групою молодих акторів, .. завзято працював і показав себе прекрасним режисером. Але й ця трупа проіснувала тільки два роки (з мемуарної літ.).
2. Пробути живим якийсь час;
// Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь.
Проіснувати на мізерну платню (П. Тичина).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проіснувати — проіснува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проіснувати — -ую, -уєш, док. 1》 Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. 2》 Пробути живим якийсь час. || Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проіснувати — ПРОІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. Заявили [хуторяни] в один голос, щоб їм дозволили організувати степову комуну, яка, проте, довго не проіснувала (Тют., Вир, 1964, 173); М. Словник української мови в 11 томах