проіснувати
ПРОІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час.
Заявили [хуторяни] в один голос, щоб їм дозволили організувати степову комуну, яка, проте, довго не проіснувала (Тют., Вир, 1964, 173);
М. П. Старицький, залишившись з групою молодих акторів,.. завзято працював і показав себе прекрасним режисером. Але й ця трупа проіснувала тільки два роки (Минуле укр. театру, 1953, 94).
2. Пробути живим якийсь час;
// Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь.
Багатії катаються на рисаках, куплених за такі великі гроші, що на них з успіхом можна було проіснувати бідареві на протязі цілих десяти років! (Тич., III, 1957, 232).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- проіснувати — проіснува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- проіснувати — -ую, -уєш, док. 1》 Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. 2》 Пробути живим якийсь час. || Підтримати своє існування якимись засобами; прожити якийсь час завдяки чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- проіснувати — ПРОІСНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. Існувати якийсь час, продовжити строк свого існування на якийсь час. М. П. Старицький, залишившись з групою молодих акторів, .. завзято працював і показав себе прекрасним режисером. Словник української мови у 20 томах