пругко

ПРУ́ГКО.

Присл. до пругки́й.

Під ногами пругко угинається килим трави, а поряд ласкаво і лагідно хлюпає море (Д. Ткач);

Насипала в коробку жита Марія й стояла з нею в руках, потім вигнулась пругко, в кіш заглянула (А. Головко);

Йому хотілося, щоб той марш не кінчався ніколи... Ноги ступають пругко, тіло наснажене бадьорою силою (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. пругко — пру́гко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пругко — Присл. до пругкий.  Великий тлумачний словник сучасної мови