пругкий

ПРУГКИ́Й, а́, е́.

Те саме, що пру́жни́й 1, 3–5.

– Чому не орете до тридцяти, товаришу Нетереба? – запитав Замковий, показуючи пальцем на своїй пругкій рулетці глибину борозни (Іван Ле);

Вона підтикає фартух і складає в нього зірвані горіхи. Тільки листя шелестить, коли її смагляві руки нагинають пругку ліщину (А. Шиян);

Зеленіли пругкі ніжинські огірки, щойно вийняті з розсолу (І. Микитенко);

Чорний волос на голові став сивіти, і широкі плечі опали, пругкі ноги викривились (П. Панч);

Він низенький, лисенький – у його мало зубів, але він міцний, пругкий, як із чорної гуми опука (Остап Вишня);

Вона мовчки подивилась на Ремо, ніби вперше бачила його, потім пругким рухом відштовхнула Ремо і рвонулась знову до Ахмета... (Олесь Досвітній);

Маруся гарна спортсменка..: натренірованість почувається в її руках, в енергійній пругкій ході (О. Гончар);

Над землею в густому, пругкому повітрі пірнали ластівки і стрижі (О. Копиленко);

Десь проходять вітри, десь стоять пругкі сніги (М. Хвильовий).

Значення в інших словниках

1. пругкий — пругки́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пругкий — -а, -е. Те саме, що пружний 1), 3-5).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пругкий — ПРУ́ЖНИ́Й (який після стискання, згинання, натягання швидко відновлює попередню форму; який пружинить; про рухи, ходу), ПРУГКИ́Й, ЕЛАСТИ́ЧНИЙ, ПРУЖИ́НИСТИЙ, ПРУЖНА́СТИЙ (ПРУЖНЯ́СТИЙ) розм., ПРУЖИ́СТИЙ розм., ПРУЖКИ́Й розм., ПРУЖИ́НЯСТИЙ розм.  Словник синонімів української мови