прудити

ПРУ́ДИ́ТИ, пру́джу́, пру́диш, недок., що, розм., рідко.

1. Те саме, що гати́ти 1.

– Куди, хазяїн? – А туди, – він намотував на ноги ще вогкі онучі. – Чуєте: море прудити (О. Гончар).

2. Виганяти, знищувати паразитів з одягу.

Лягаючи прудять блохи (Сл. Б. Грінченка);

Дивився на чоловіків та жінок, що прудили сорочки, шепотілися чи просто спали (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. прудити — пруди́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прудити — пруджу, прудиш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що гатити 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прудити — Пру́ди́ти, -джу, -диш гл. Выгонять блохъ, вшей изъ одежды. Лягаючи, прудять блохи. Грин. II. 10. Ой коли ж я вошкопруд, — сиди дома, воші прудь. Грин. III. 687.  Словник української мови Грінченка