прудивус

ПРУДИВУ́С див. пруди́вус.

ПРУДИ́ВУС, ПРУДИ́УС, рідко ПРУДИВУ́С, ПРУДИУ́С а, ч., розм.

Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус.

[Горпина:] Загляну хоч у вікно, може, на мене задивиться який кожум'яцький прудивус (І. Нечуй-Левицький);

Увечері хтось уже виспівував і частівки про те, що “наш Мишуня – прудивус, в нього виріс білий вус..!” (Ю. Яновський);

[Тетяна (співає):]Цур тобі, придивусе, які в тебе сиві вуса, яка в тебе борода, ?Наче стерня в полі. Не піду я за старого – бородою коле (І. Кочерга);

Як я того прудиуса любила, не одні я черевички зносила (Сл. Б. Грінченка);

– Що за баляндрасник отсей прудиус! – каже, сміючись, Сомко (П. Куліш);

* У порівн. Він насупив брови, мов казковий прудивус (Ірина Вільде).

Значення в інших словниках

1. прудивус — пруди́вус іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. прудивус — див. звабник  Словник синонімів Вусика
3. прудивус — прудиус, -а, ч., розм. Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прудивус — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О.  Словник синонімів української мови