Великий тлумачний словник сучасної мови

прудивус

пруди́вус

прудиус, -а, ч., розм.

Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. прудивус — пруди́вус іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
  2. прудивус — див. звабник  Словник синонімів Вусика
  3. прудивус — ПРУДИВУ́С див. пруди́вус. ПРУДИ́ВУС, ПРУДИ́УС, рідко ПРУДИВУ́С, ПРУДИУ́С а, ч., розм. Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус. [Горпина:] Загляну хоч у вікно, може, на мене задивиться який кожум'яцький прудивус (І.  Словник української мови у 20 томах
  4. прудивус — ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О.  Словник синонімів української мови