Значення в інших словниках
-
прудивус —
пруди́вус іменник чоловічого роду, істота розм.
Орфографічний словник української мови
-
прудивус —
прудиус, -а, ч., розм. Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
прудивус —
ПРУДИВУ́С див. пруди́вус. ПРУДИ́ВУС, ПРУДИ́УС, рідко ПРУДИВУ́С, ПРУДИУ́С а, ч., розм. Той, хто має довгі, пишні вуса; вусань, крутивус. [Горпина:] Загляну хоч у вікно, може, на мене задивиться який кожум'яцький прудивус (І.
Словник української мови у 20 томах
-
прудивус —
ВУСА́НЬ (чоловік з вусами); ПРУДИ́ВУС (ПРУДИ́УС) розм. (з довгими пишними вусами); КРУТИ́ВУС розм. (з хвацько закрученими вусами); ВУСА́Ч рідше. Поруч з Славиком сидить її, Мар'янин батько — круглоголовий кремезний вусань (О.
Словник синонімів української мови