прямісінько
ПРЯМІ́СІНЬКО, присл., розм.
1. Дуже прямо (у 1–5 знач.).
– А оце вже шлях прямісінько до твого дідуся, – знову вказав синові Василь Іванович (Я. Гримайло);
Глядить [Ягня]: Аж суне Вовк – такий страшенний та здоровенний. Та так прямісінько й біжить До бідного Ягняти (Л. Глібов);
Вони .. розважатимуться цілий день, а надвечір Віталиків мотоцикл доставить Тоню прямісінько в табір, до самого її намету (О. Гончар);
Сірко приїхав прямісенько в Жученків стан. Привіз полоненого Мурзу Танмамета (Ю. Мушкетик);
Обставини врятували Івана від нерівного шлюбу: його покликали на військову службу прямісінько в гренадери (Ю. Яновський);
Несподівано для всіх з її руки полетів качан з яблука прямісінько в лоб Макарові (С. Васильченко);
Прямісенько до .. столу дріботіла з тацею пухких лімузій панна Фрезя (В. Винниченко);
[Химка:] Вона плеще, що я його обманом переманювала .. Оце каже мені, його жінці?.. прямісінько, не соромившись, у вічі каже!.. (Панас Мирний).
2. у знач. підсил. част. Те саме, що пря́мо 6.
Аж ось – не знать звідкіль узялася на селі чутка, що він ні Хрущ, ні Притика, а прямісінько-таки Іван Вареник – кріпак пана Польського (Панас Мирний);
Кіно показували в хаті-читальні тільки зимою, а літом крутили прямо надворі, в садку. Глядачі розлягалися прямісінько на траві (Григорій Тютюнник);
Дядько, дивлюся, геть чисто наш. З вусами і навіть у вишитій сорочці. Ну прямісінько тобі, як у нас у селі (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)