пряничок

ПРЯ́НИЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до пря́ник.

Уляна промочила смажні його уста водою. – Мій голубоньку! Ось же твій пряничок. На! (Панас Мирний);

[Марта:] Вдачу твою мати знають, то й на ласощі розживуться: і прянички, й калачі будуть (С. Васильченко);

[Ганна (зло)] Нехай поплаче, може, батько пряничка принесе (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. пряничок — пря́ничок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пряничок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до пряник.  Великий тлумачний словник сучасної мови