пряно

ПРЯ́НО.

Присл. до пря́ний.

Гостро й пряно пахтіли чорнобривці (Н. Забіла);

Вона дуже любила ці прогулянки, виходила далеко в степ, .. де пряно пахне чебрець і ще якась невідома степова трава (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. пряно — пря́но прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. пряно — Присл. до пряний.  Великий тлумачний словник сучасної мови