пріор
ПРІО́Р, а, ч.
1. У католицькій церкві – управитель невеликого чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя – помічник абата.
2. Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах.
Словник української мови (СУМ-20)