пріор
ПРІ́ОР, а, ч.
1. У католицькій церкві — настоятель чоловічого монастиря; за раннього середньовіччя — помічник абата.
2. Другий після великого магістра (гросмейстера) сановник у духовно-лицарських орденах і масонських ложах.
Словник української мови (СУМ-11)