прірва
ПРІ́РВА, и, ж.
1. Провалля із стрімкими урвищами по краях, велика і глибока яма або яр; стрімке урвище.
Перед ногами мойого провідника позіхнула чорна безодня, прірва стрімкого, скалистого яру (І. Франко);
З усіх боків [скелі] розкриваються темні безодні, стрімкі прірви, яким немає ні початку, ні краю (С. Васильченко);
Жінки злякано гукали на метушливу дітвору, радісну і безтурботну, що бігала навколо провалля, часом намагаючись спихнути одне одного в прірву (Олесь Досвітній);
* Образно. Скільки раз її доля зрадила, її надії розмела, розбила, потопила в безодній прірві гіркого життя! (Панас Мирний);
* У порівн. Андрій перевів очі на вулицю, по якій, немов чорні прірви, залягли тіні будинків (Ю. Бедзик);
// Гірська ущелина, на дні якої тече річка, гірський потік; урвище стрімкого правого берега великої річки.
Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій божевільно мчала така ж, як і стежка, вузька-вузька, швидка гірська річка (О. Іваненко);
Зупинилися польські драгуни над прірвою, дивуючись нечуваному козацькому ділу. А козаки вже пливли з кіньми у річці й спускали в воду човни (О. Довженко).
2. перен. Незгода або відмінність між ким-, чим-небудь, викликана принциповими суперечностями.
Сестри, нарешті, зрозуміли, яка безодня прірва розрізняє їх, як далеко розійшлись вони за вісім років (Л. Яновська);
В її [килимарки] роботі не було творчої співдружби з художником. Між народним і професіональним [професійним] мистецтвом лежала велика прірва (І. Волошин).
3. рідко. Яма в річці, морі, де утворюється вир; чорторий.
А прірва виє, .. Плавцеві згубу зиче [зичить] Без вороття (П. Грабовський);
Ось уже недалеко прірва... Вирує в ній і піниться вода (А. Шиян);
* У порівн. Гра втягувала його, як таємнича прірва (О. Гончар).
4. Місце прориву греблі, загати і т. ін.; вирва.
Вода раз греблю просмоктала .. Злякавсь Мірошник та й біжить Притьмом до прірви, щоб гатить (Л. Глібов);
Під час війни дерев'яна обшивка водозливу струхлявіла, і весняні води прорили під містком прірву (С. Добровольський).
5. вульг. Те саме, що пе́лька 2.
Щедро кропив [дід] .. свою прірву бездонну І тільки що “царської водки” не пив (Л. Первомайський);
// Те саме, що ненаже́ра.
– От матінку маю, – скаржився Денис, мотузуючи торбу. – Де що в хазяйстві найласіше – зараз же кида собі на зуби. Прірва якась (Григорій Тютюнник).
◇ Заво́дити / завести́ у безо́дню (у прі́рву) див. заво́дити¹;
Ки́дати (скида́ти) / ки́нути (ски́нути) в прі́рву див. ки́дати;
(1) Лежи́ть (ляга́є, заляга́є) / лягла́ (залягла́) прі́рва – з'являється непорозуміння, неприязнь, ворожнеча у стосунках між ким-небудь.
* Образно. І йому, і Русевичу здавалось, що залягла між ними глибоченна прірва (Ю. Шовкопляс);
Він розумів, яка прірва лежить між ним і Янкою (В. Малик);
Поміж беззвучністю і розмовою залягає прірва, яку неможливо здолати жодними поетичними парадоксами (з наук. літ.);
Леті́ти / полеті́ти у прі́рву див. леті́ти;
На краю́ прі́рви див. край¹;
Опини́тися / опиня́тися над прі́рвою див. опиня́тися;
Пішло́ в прі́рву див. піти́;
Штовха́ти в прі́рву (в безо́дню) див. штовха́ти;
(2) Як у прі́рву – кудись дуже далеко.
[Трістан (до Діани):] Підлетів один до світла, я – швиргиць! – і світло згасло; тут я на ногах не втримавсь і вже поночі по сходах покотився, як у прірву (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)