Словник української мови у 20 томах

псих

ПСИХ, а, ч., фам.

Психічно неврівноважена людина.

– Якщо вона не шизофренічка, то просто – псих! (О. Донченко);

Куля одразу ж прошила пілотку. – Якийсь псих! – буркнув Микола. – Хіба одразу не видно, що показую [опудало]? (Ю. Яновський);

– Знаю.., що фреску знищено... знищив її якийсь псих (Р. Федорів).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. псих — псих іменник чоловічого роду, істота фам.  Орфографічний словник української мови
  2. псих — див. НЕНОРМАЛЬНИЙ.  Словник синонімів Караванського
  3. псих — див. дурний  Словник синонімів Вусика
  4. псих — -а, ч., фам. Психічно неврівноважена людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. псих — БОЖЕВІ́ЛЬНИЙ у знач. ім. (психічнохвора людина), БЕЗУ́МНИЙ рідше, ПСИХІЧНОХВО́РИЙ, ДУШЕВНОХВО́РИЙ рідше, НЕНОРМА́ЛЬНИЙ розм., ПРИЧИ́ННИЙ розм., ПСИХІ́ЧНИЙ розм., ПСИХОПА́Т розм., ПСИХ розм., ШИЗОФРЕ́НІК розм., НАВІЖЕ́НИЙ підсил. розм., СКАЖЕ́НИЙ підсил.  Словник синонімів української мови