психопат
ПСИХОПА́Т, а, ч.
Людина з психічним розладом, ненормальністю психіки.
Геннадій не схотів бути хірургом... Його вабили темні тайники хворого мозку, .. подразнювала його цікавість і чудодійна сила гіпнозу; він шукав також розваг у дивацтвах психопатів (І. Волошин);
// розм., лайл. Неврівноважена людина, слова, думки, вчинки якої оцінюються як ненормальні.
Од такої його вдачі й виходило багацько дечого химерного й чудернацького в його житті. На його тоді вважали як на оригінальну людину, котру в наш час продражнили б психопатом (І. Нечуй-Левицький);
[Слідчий:] Я не чую! Оглух! Знять наручники з Камо? Ви при розумі? Слухайте! Ви! Психопат! (О. Левада).
Словник української мови (СУМ-20)