псячити

ПСЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що, на кого – що, діал.

Те саме, що псякува́ти.

Як приїде чоловік, то вона так псячить чоловіка (Сл. Б. Грінченка);

О. Антоній .. став Гриця, як то кажуть, псячити. – Ти сякий-такий, маєш мені присягнути від горівки, розумієш! (Л. Мартович);

Десь він там у тому сибірі вселяких дуже думок набрався і все на багатих псячив (У. Самчук).

Значення в інших словниках

1. псячити — пся́чити дієслово недоконаного виду псякувати діал.  Орфографічний словник української мови
2. псячити — -чу, -чиш, недок., перех., зах. Те саме, що псякувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. псячити — ЛА́ЯТИ (різкими словами висловлювати осуд, докори), СВАРИ́ТИ, ЛА́ЯТИСЯ, СВАРИ́ТИСЯ, КАРТА́ТИ, ГА́НИТИ, ГРОМИ́ТИ, РОЗНО́СИТИ підсил., КЛЯ́СТИ́ розм., ВІДЧИ́ТУВАТИ розм., ЧИ́СТИТИ розм., ГРІ́ТИ розм., ШПЕ́ТИТИ розм., ГРИ́ЗТИ розм., НАБИРА́ТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. псячити — Пся́чити, -чу, -чиш гл. = псякувати. Вх. Зн. 57. Як приїде чоловік, то вона так псячить чоловіка. Камен. у.  Словник української мови Грінченка