псяюха
ПСЯЮ́ХА, и, ч. і ж., діал.
1. рідко. Псар.
– Цу-цу, Рябко! – ще раз сказав один псяюха, Та й хап Рябка за уха! (П. Гулак-Артемовський).
2. Уживається як лайка.
[Мусій:] Постривай же ти, псяюхо, Наклепаю тобі вуха! (М. Кропивницький);
– Ви чого? – А ось ми покажемо чого! Зараз, псяюхо, дізнаєшся! Зараз! – аж шкварчить чийсь злобою перегрітий голос (М. Стельмах);
“Але ж і псяюха” – згадав Чернеченка й знову скипів гнівом (Ю. Мушкетик);
– Та бийте, бийте ж, псяюх, чого ви тікаєте, мов зайці (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)