птичниця

ПТИ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст.

Пташниця.

І чому він не вмер малим? Нащо та добра подруга матерня, птичниця, після смерті її взяла його до себе, вигодувала, виростила? (Панас Мирний);

Василина оддала батькові гроші і розказала, що посесор хоче найняти її за птичницю або й горничну (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. птичниця — пти́чниця іменник жіночого роду, істота пташниця рідко  Орфографічний словник української мови