птичниця —
ПТИ́ЧНИЦЯ, і, ж., заст. Пташниця. І чому він не вмер малим? Нащо та добра подруга матерня, птичниця, після смерті її взяла його до себе, вигодувала, виростила? (Панас Мирний); Василина оддала батькові гроші і розказала, що посесор хоче найняти її за птичницю або й горничну (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах