пуансон

ПУАНСО́Н, а, ч.

1. техн. Робоча частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та ін. інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, який обробляють або досліджують.

Ковані вироби часто оздоблювали [в Київській Русі] карбуванням, що його наносили на поверхню предмета з допомогою ударів молотка по стальному пуансону, який на робочому кінці мав візерунок (з наук. літ.);

При переробці пластмас у вироби проходить нагрівання форми і вихідного матеріалу струмами високої частоти та здійснюється пресування пуансоном (з навч. літ.).

2. полігр. Сталевий штамп з рельєфним дзеркальним зображенням літери, цифри, знака.

Для створення друкарського шрифта .. виготовляють спочатку сталевий брусок (пуансон), на одному з торців якого гравірують рельєфне дзеркальне зображення літери (з наук. літ.).

3. Умовна позначка на географічних картах.

Значення в інших словниках

1. пуансон — пуансо́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. пуансон — -а, ч. 1》 тех. Робоча частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та інших інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, якого обробляють або досліджують. 2》 друк. Сталевий штамп із рельєфним дзеркальним зображенням літери, цифри, знака. 3》 Умовна позначка на географічних картах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пуансон — пуансо́н, пунсо́н (франц. poinçon, букв. – шило) 1. Робоча частина (звичайно металевий стрижень) деяких штампів та інших інструментів, що безпосередньо тисне на матеріал, який обробляють або досліджують.  Словник іншомовних слів Мельничука