пужати

ПУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., кого, що, розм., рідко.

Те саме, що ляка́ти.

Вулкан [бог] потіє і трудиться, Всіх лає, б'є, пужа, яриться (І. Котляревський);

// Те саме, що поло́хати.

В очереті – дичина. Плодиться, нема кому пужати (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. пужати — пужа́ти дієслово недоконаного виду лякати; полохати розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. пужати — -аю, -аєш, недок., перех., розм., рідко. Те саме, що лякати. || Те саме, що полохати.  Великий тлумачний словник сучасної мови