пужално
ПУ́ЖАЛНО, а, с.
Рукоятка батога, пуги.
Пропав батіг – пропадай і пужално! (прислів'я);
Кайдаш .. побіг за волами, спиняв їх, бив пужалном по мордах, але важкі воли не могли здержати воза (І. Нечуй-Левицький);
Він високо підібрав поли, щоб не уболотити кожуха. а під пахвою притиснув пужално (чи ж довго якому ледащу поцупити батіг з санок, які залишив у заїзді!) (Б. Антоненко-Давидович);
Марко тпрукнув на воли, показав вишневим пужалном на дорогу (Григорій Тютюнник).
Словник української мови (СУМ-20)