пукавка
ПУ́КАВКА, ПУ́КАЛКА, и, ж.
1. Вид дитячої забавки, з якої стріляють, виштовхуючи затичку, пробку струменем стиснутого повітря.
Золотий ранок, ясне сонце, буйні бур'яни, де ми майструємо будку, .. пукавки, луки... (С. Васильченко);
Дві худенькі ручки притискають до грудей пукалку з бузини (М. Коцюбинський);
Стріляв [Олекса]! Та ще й як стріляв. Починалося, як і у всіх майбутніх мисливців, з бузинової пукалки (Остап Вишня);
// перен., ірон., жарт. Вогнепальна зброя (перев. поганої якості).
– Оце бачиш пукавку? – труснув Панас заржавілою рушницею (Григорій Тютюнник);
– Може, візьмеш .. оцю пукалку? – і він поплескав по кишені, в якій вимальовувались обриси нагана (В. Речмедін).
2. заст. Хлопавка.
Округ ялинки танцювали, гацали та гралися діти..; вони рвали золоті пукавки й виймали звідти ціле убрання з різнобарвного тонкого паперу (Грицько Григоренко).
Словник української мови (СУМ-20)