пукавка
ПУ́КАВКА, ПУ́КАЛКА, и, ж.
1. Вид дитячої забавки, з якої стріляють, виштовхуючи затичку, пробку струменем стиснутого повітря.
Золотий ранок, ясне сонце, буйні бур'яни, де ми майструємо будку, .. пукавки, луки... (С. Васильченко);
Дві худенькі ручки притискають до грудей пукалку з бузини (М. Коцюбинський);
Стріляв [Олекса]! Та ще й як стріляв. Починалося, як і у всіх майбутніх мисливців, з бузинової пукалки (Остап Вишня);
// перен., ірон., жарт. Вогнепальна зброя (перев. поганої якості).
– Оце бачиш пукавку? – труснув Панас заржавілою рушницею (Григорій Тютюнник);
– Може, візьмеш .. оцю пукалку? – і він поплескав по кишені, в якій вимальовувались обриси нагана (В. Речмедін).
2. заст. Хлопавка.
Округ ялинки танцювали, гацали та гралися діти..; вони рвали золоті пукавки й виймали звідти ціле убрання з різнобарвного тонкого паперу (Грицько Григоренко).
Значення в інших словниках
- пукавка — пу́кавка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- пукавка — Пу́кавка. Трубочка, виготовлена з порожнистого стебла рослини, яку діти використовують для гри, стріляючи через неї крупою, ягодами чи іншими дрібними предметами. Дивно мені, що в нас до голуба стріляють з гармати, а до медведя з пукавки з бузини (О. Українська літературна мова на Буковині
- пукавка — пукалка, -и, ж. 1》 Вид дитячої забавки, з якої стріляють. || перен., ірон., жарт. Вогнепальна зброя (перев. низької якості). 2》 заст. Хлопавка. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пукавка — пу́кавка 1. вул. стрілецька рушниця; гвинтівка (ст): Заскоро ґвери викобзали... Чекай, я скочу до авта по наші пукавки! (Лисяк) 2. іграшковий пістолет (ст): У пукавки цівка з базникової рурки з окремим толоком-шпіном, що стисненим повітрям випихає насаджений на другому кінці цівки корок (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- пукавка — Пукавка и пукалка, -ки ж. Родъ хлопушки: трубка изъ гусинаго пера, дерева, изъ которой пробка выталкивается сжатымъ воздухомъ. КС. 1887. VI. 479. Чуб. II. 157. Словник української мови Грінченка