пульсувати
ПУЛЬСУВА́ТИ, у́є, недок.
1. Ритмічно розширюватися і скорочуватися (про серце, кровоносні судини).
Руки його були гарячі, жили пульсували, як у тифозного (Л. Яновська);
На худій його шиї пульсувала синя вена, така помітна й набрякла, наче її оголив хірург (В. Кучер);
// Ритмічно рухатися по кровоносних судинах (про кров).
Кров, що у жилах пульсує, є не що інше, як сума малих найдрібніших кровинок (М. Зеров);
Чув [Кость], як стукотить в його грудях серце. Кров гаряче пульсувала в мозку (О. Донченко);
Гаряча кров неспокійно пульсує в скронях, і по руках, по ногах розливається якесь злопідступне безсилля (Б. Харчук);
Місто принишкло, мов одяглось у жалобу, і тільки невгамовний базар, пульсуючи зрання до пізнього вечора висмоктував із вулиць решту енергії (Б. Антоненко-Давидович);
Славко прислухався до її мови, і знову невідступнов його свідомості роїлася, пульсувала палюча думка: вона неземна, вона зовсім не те, чим здається отут, перед ним (О. Бердник);
* Образно. У справжньому творі мистецтва повинна пульсувати жива творча думка митця (з наук. літ.);
// Викликати відчуття биття, сіпання з болем (про нарив, пухлину і т. ін.).
2. Рівномірними поштовхами коливатися, переміщуватися (про воду в морі, річці і т. ін.).
На спуску, як через ворота, несподівано засиніло широке темне море .. Вкрите маленькими хвильками, воно ніби дрижало, ворушилось, пульсувало (І. Нечуй-Левицький);
– Пульсують [арики], дзюркочуть день і ніч, розносячи в різних напрямках справді життєдайну вологу (О. Гончар).
3. спец. Безперервно, ритмічно змінювати розмір, форму, тиск, яскравість і т. ін.
Пульсують усі небесні тіла (з наук.-попул. літ.);
Високо в небі спалахнула зірка, світло її пульсувало не повільніше биття мого серця (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)