пульсуючий
ПУЛЬСУ́ЮЧИЙ, а, е.
1. Який пульсує.
Намацав [старшина] гарячу пульсуючу ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кров'ю (О. Гончар);
Криваво димляче й пульсуюче серце найдужче запам'яталося Лаврінові з того бою (Ю. Мушкетик);
Іноді в різних кінцях неба виникають пульсуючі пурпурно-червоні плями (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Перед очима нашими – неозора просторінь степу, пульсуючі артерії відомих і невідомих доріг (з газ.);
Мати збирає в поділ квасолю.. Руки ще молоді, але вже заковані в ланцюжки жилок, які струменять пульсуючою блакиттю (Є. Гуцало).
2. Нестійкий, такий, що періодично змінюється.
Глобальна температурна депресія, зумовлена останнім зледенінням, на рубежі 12–13 тис. років тому змінюється прогресуючим потеплінням, яке не було рівномірним та поступовим, а мало пульсуючий циклічний характер, коли інтенсивні потепління змінювалися короткочасними похолоданнями (з наук. літ.);
Переодичні зупинки та запуски реактора, зміна потужності, гідровипробування корпусів, повторно-змінний режим роботи обладнання викликають циклічне (пульсуюче) пружнопластичне деформування матеріалу (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)