пульсуючий —
пульсу́ючий дієприкметник
Орфографічний словник української мови
пульсуючий —
-а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до пульсувати. Пульсуючий струм — електричний струм постійного напряму, але періодично змінної величини.
Великий тлумачний словник сучасної мови
пульсуючий —
ПУЛЬСУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який пульсує. Намацав [старшина] гарячу пульсуючу ранку і міцно затиснув її, щоб не сходити кров'ю (О. Гончар); Криваво димляче й пульсуюче серце найдужче запам'яталося Лаврінові з того бою (Ю.
Словник української мови у 20 томах