пункт —
Докладно, точно [IV] — точно [II]
Словник з творів Івана Франка
пункт —
пункт іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
пункт —
(найвищий) місце, точка; (медичний) частина; (поворотний) момент; (пакту) параграф; (населений) ІД. ОСЕЛЯ, поселення, місцевість; (для збору) г. станиця.
Словник синонімів Караванського
пункт —
-у, ч. 1》 Певне місце у просторі, на земній поверхні. || Місце, що має певне призначення, використовується для яких-небудь цілей, є метою чогось. || Місце, заселене людьми (місто, село і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
пункт —
ПУНКТ, у, ч. 1. Певне місце у просторі, на земній поверхні. Кавалькада виїхала на найвищий пункт дороги (М. Коцюбинський); Повне сонячне затемнення спостерігається в будь-якому пункті в середньому один раз приблизно в 300 років (з навч. літ.
Словник української мови у 20 томах
пункт —
(англ. роіпt) термін, що використовується для визначення змін у цінах на акції, а в курсах валют – процентних ставок.
Економічний словник
пункт —
(нім. Punkt, від лат. punctum – крапка) 1. Місце в просторі, що характеризується певними ознаками (географічне положення, природні особливості, використання для якихось цілей тощо). 2. Місце зосередження чого-небудь.
Словник іншомовних слів Мельничука
пункт —
ПУНКТ (певне місце у просторі, на земній поверхні), ТО́ЧКА. Щоб доїхати до якого близького на око пункту, треба було без кінця спускатися в долину, здійматись на гору, немов плисти з хвилі на хвилю (М.
Словник синонімів української мови
пункт —
Пункт, -ту; -кти, -тів
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
пункт —
рос. пункт міра, якою визначаються коливання цін, вимірюється курс цінних паперів і валют на біржах.
Eкономічна енциклопедія