пунктуальний
ПУНКТУА́ЛЬНИЙ, а, е.
Дуже точний, акуратний.
Поспішним кроком подалася [Целя] до пошти, боячись, щоб і так уже не зустріли її понурі погляди і закиди пунктуальної, як машина, пані Грозицької (І. Франко);
На сани сіли всі, вся комуна. Сів і Гордієнко – “пунктуальна педантичність” (М. Хвильовий);
– Пішли, люди, – сказав завжди пунктуальний Михайло, – до станції ще далеко (В. Собко);
Увійшов розсильний з текою – старий німець, худющий-прехудющий, завжди мовчазний, завжди пунктуальний (Б. Харчук);
В роботі він – пунктуальний до педантизму (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)