пунктуальний
ПУНКТУА́ЛЬНИЙ, а, е.
Дуже точний, акуратний.
Поспішним кроком подалася [Целя] до пошти, боячись, щоб і так уже не зустріли її понурі погляди і закиди пунктуальної, як машина, пані Грозицької (І. Франко);
На сани сіли всі, вся комуна. Сів і Гордієнко – “пунктуальна педантичність” (М. Хвильовий);
– Пішли, люди, – сказав завжди пунктуальний Михайло, – до станції ще далеко (В. Собко);
Увійшов розсильний з текою – старий німець, худющий-прехудющий, завжди мовчазний, завжди пунктуальний (Б. Харчук);
В роботі він – пунктуальний до педантизму (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пунктуальний — пунктуа́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- пунктуальний — див. АКУРАТНИЙ. Словник синонімів Караванського
- пунктуальний — -а, -е. Дуже точний, акуратний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пунктуальний — ТО́ЧНИЙ (який суворо дотримується встановленого порядку, певних строків тощо), АКУРА́ТНИЙ, ПУНКТУА́ЛЬНИЙ. (Сусана:) Щастя? А що ви звете щастям? Адже ж ви поет, а поет повинен бути точним. І знати ціну словам (І. Словник синонімів української мови
- пунктуальний — Пунктуа́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)