пупчик

ПУ́ПЧИК, а, ч.

1. Зменш.-пестл. до пуп.

Алебастрова, з очима кольору небесної блакиті лялька, коли їй легенько потиснути пупчика, соромливо пищала (Я. Качура).

2. діал. Пуп'янок.

– Поберіться навесні.., будуть уже лілеї виганяти білі стрункі пупчики вгору (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. пупчик — пу́пчик іменник чоловічого роду пуп; пуп'янок — діал.  Орфографічний словник української мови
2. пупчик — -а, ч. 1》 Зменш.-пестл. до пуп. 2》 діал. Пуп'янок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пупчик — Пупчик, -ка м. 1) ум. отъ пуп. 2) мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 415. Kolb. І. 48.  Словник української мови Грінченка