пупчик
Пупчик, -ка
м.
1) ум. отъ пуп.
2) мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 415. Kolb. І. 48.
Словник української мови ГрінченкаПупчик, -ка
м.
1) ум. отъ пуп.
2) мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 415. Kolb. І. 48.
Словник української мови Грінченка