Значення в інших словниках
-
пупчик —
пу́пчик іменник чоловічого роду пуп; пуп'янок — діал.
Орфографічний словник української мови
-
пупчик —
ПУ́ПЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до пуп. Алебастрова, з очима кольору небесної блакиті лялька, коли їй легенько потиснути пупчика, соромливо пищала (Я. Качура). 2. діал. Пуп'янок. – Поберіться навесні.., будуть уже лілеї виганяти білі стрункі пупчики вгору (О. Кобилянська).
Словник української мови у 20 томах
-
пупчик —
Пупчик, -ка м. 1) ум. отъ пуп. 2) мн. Родъ узора въ вышивкѣ. Чуб. VII. 415. Kolb. І. 48.
Словник української мови Грінченка