пурхання

ПУ́РХАННЯ, я, с.

Дія за знач. пу́рхати.

Голуби неначе раділи і на радощах грали в небі веселим пурханням (І. Нечуй-Левицький);

Єлизавета поводилась, як дівчинка, і не помічала, що її надмірне пурхання в кімнатах замку викликало сміх навіть у наймичок (Іван Ле).

Значення в інших словниках

1. пурхання — пу́рхання іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пурхання — -я, с. Дія за знач. пурхати.  Великий тлумачний словник сучасної мови